Хто ти, людино? Зернина життя,
Кинута в землю суху навмання?
Звідти, де рветься чужий небокрай
Скоро прийде хтось збирати врожай!
Хто ти, людино? Самотній поет,
Автор недбалих віршів і сонет?
Геній ідей та рим інкубатор,
Сталих ілюзій німий генератор?
Хто ти, людино? Веселки колір?
Жовтої зради, чорного болю?
Перетин світів із вітром червоним,
Білої смерті мертві долоні?
Хто ти, людино? Змінний струм?
Миттєва радість, постійний сум?
Імпульс емоцій і злості заряд?
Божий нектар чи підлості яд?
***
Життя розкололось повільно надвоє,
Мить як уламок двох світів,
Все, що було, вже стало банальним,
Все, що небуло, – майже реальним.